Вітражі середньовіччя в Європі

Орнаментальні вітражі вже в романську добу співіснували з вітражами сюжетними. Серед початківців - вітражні майстри Німеччини та Франції.
Особливе місце в створенні вітражів доби готики посіла Франція, країна, де готична архітектура фактично народилася і яку сусідні країни важали зразковою. Чим більшими ставали вікна готичних соборів, тим більшими ставали і вітражі. Доля монументального живопису на стінах готичних соборів значно зменшується через фактичне щезання стіни, прорізаної стрілчатими вікнами. Вікна готичного собору Нотр Дам де Пари вже були 12 метрів заввишки. Але вітражі 13 століття в соборі були пізніше знищені. Ролю монументального живопису беруть на себе вівтарні картини і частково - сюжетні вітражі.
Вітражами прикрашали не тільки собори, а й невеликі каплиці в замках вельмож та короля. Найбільш уславлена - Сен Шапель в Парижі, побудована у 1243-1248 рр. Каплиця має високі підмурки, тоді як верхня частина - справжній архітектурний ліхтарик, стіни якого цілком заповнені вітражами.
Модель Сен Шапель 
Так звана троянда Сен Шапель( кругле вікно-вітраж) 
Вівтарна частина Сен Шапель 
Стародавні вітражі Сен Шапель 
Значна коштовність виготовлення - не зупиняла. Аби прикрасити Шартрський собор вітражами, об'єдналися 43 ремісничі корпорації міста. Ремісники, однак, наказали майстрам зробити вставки в храмові вітражі - сцен праці ремісничих корпорацій та їх емблеми. Замовники-винороби вітражів Мана домовилися жертвувати храму саме вітражі, а не свічки, бо зголосилися, що свічки прогорять та зникнуть, а вітражі сяятимуть своїм світлом довгі роки.
Будівники найперше виводили стіни та склепіння, що давало можливість працювати під дахом і вимостити підлогу, вставити вітражі у вікна, обладнати інтер'єр.
Вітражі в добу відродження
 Св. Катерина Александрійська. Вітраж з півночі Нідерландів. 1475 р.
Вітражі не зникають в добу відродження. Але поступаються місцем ( через значні витрати та велику трудомісткісь ) скульптурі та рельєфам, живопису монументальному та станковій картині. Сам вітраж мимоволі наближають до станкової картини, що не позначилося добре на характерних особливостях галузі. До створення вітражів залучаються видатні художники, що виконують як станкові картини, так і картони для вітражів, але галузь потроху занепадає. Картони для вітражів робили
Паоло Учелло - для собору Санта Марія дель Фьоре, Флоренція
Альбрехт Дюрер - для церкви Св. Зебальда, Нюрнберг
Арчімбольдо - для собору в Мілані
Даніель Ліндтмейер, що працював в кантоні Цюріх, ШвейцаВ 19 столітті
Період занепаду потроху змінився на пожвавлення цікавості до вітражів лише в 19 столітті. Але були втрачені як значні витвори середньовіччя ( побиті камінням вітражі у Франції в роки революції 1789-1793), так і втрачені середньовічні секрети та технології їх створення. Майстри Західної Європи працюють над відновленням призабутих технологій та відкривають нові ( нові рецепти варки скла, його забарвлення, використання міді замість свинцю в перетинках тощо). В Європі, наприклад, виготовленням вітражів займалась « Майстерня живопису на склі  » при Королівській мануфактурі порцеляни в місті Мюнхен, але попит на вітражі зростав і не удовольнявся.
Виникають навіть дешеві замінники вітражів - розпис прозорого скла олійними фарбами без фіксації, наклеювання прозорого папіру з кольоровими малюнками на скло.
Особливістю використання вітражів в 19 ст. стало їх використання не тільки в соборах. В добу еклектики вітражами прикрашають палаци старої та нової буржуазної еліти, новітні громадські заклади - банки ( палаци для грошей), залізнодорожні вокзали, виставкові павільйони.
Вітражі 19 століття дуже наближені до сучасного їм живопису і більш цікаві зразки виникають лише під час копіювання стародавніх зразків чи у стилізаторів. Серед видатних стилізаторв доби - творче об'єднання прерафаелітів в Англії
Рія

В 19 столітті

Період занепаду потроху змінився на пожвавлення цікавості до вітражів лише в 19 столітті. Але були втрачені як значні витвори середньовіччя ( побиті камінням вітражі у Франції в роки революції 1789-1793), так і втрачені середньовічні секрети та технології їх створення. Майстри Західної Європи працюють над відновленням призабутих технологій та відкривають нові ( нові рецепти варки скла, його забарвлення, використання міді замість свинцю в перетинках тощо). В Європі, наприклад, виготовленням вітражів займалась « Майстерня живопису на склі  » при Королівській мануфактурі порцеляни в місті Мюнхен, але попит на вітражі зростав і не удовольнявся.
Виникають навіть дешеві замінники вітражів - розпис прозорого скла олійними фарбами без фіксації, наклеювання прозорого папіру з кольоровими малюнками на скло.
Особливістю використання вітражів в 19 ст. стало їх використання не тільки в соборах. В добу еклектики вітражами прикрашають палаци старої та нової буржуазної еліти, новітні громадські заклади - банки ( палаци для грошей), залізнодорожні вокзали, виставкові павільйони.
Вітражі 19 століття дуже наближені до сучасного їм живопису і більш цікаві зразки виникають лише під час копіювання стародавніх зразків чи у стилізаторів. Серед видатних стилізаторв доби - творче об'єднання прерафаелітів в Англії.

Генеза

Вітражі у вікнах готичних соборів застосовувались не лише з естетичних міркувань, а й у зв'язку з невмінням середньовічних майстрів виплавляти якісне скло великих масштабів. Були відомі ще в давньому Єгипті.
Колір у сакральному вітражі має символічне значення, але головна функція його — творення містичної атмосфери. Гра світла, що проникає крізь вікна сакральної споруди має доповнювати відчуття побожності, благоговіння створеноих масштабом, декором і багатократно підкресленим спрямуванням святині вгору, до неба. В поєднанні з латиномовною службою та григоріанським хором готичний вітраж творив середньовічну людину — аскетичну, побожну, покірну церкві, як установі.

В 19 століті

Період занепаду потроху змінився на пожвавлення цікавості до вітражів лише в 19 столітті. Але були втрачені як значні витвори середньовіччя ( побиті камінням вітражі у Франції в роки революції 1789-1793), так і втрачені середньовічні секрети та технології їх створення. Майстри Західної Європи працюють над відновленням призабутих технологій та відкривають нові ( нові рецепти варки скла, його забарвлення, використання міді замість свинцю в перетинках тощо). В Європі, наприклад, виготовленням вітражів займалась « Майстерня живопису на склі  » при Королівській мануфактурі порцеляни в місті Мюнхен, але попит на вітражі зростав і не удовольнявся.
Виникають навіть дешеві замінники вітражів - розпис прозорого скла олійними фарбами без фіксації, наклеювання прозорого папіру з кольоровими малюнками на скло.
Особливістю використання вітражів в 19 ст. стало їх використання не тільки в соборах. В добу еклектики вітражами прикрашають палаци старої та нової буржуазної еліти, новітні громадські заклади - банки ( палаци для грошей), залізнодорожні вокзали, виставкові павільйони.
Вітражі 19 століття дуже наближені до сучасного їм живопису і більш цікаві зразки виникають лише під час копіювання стародавніх зразків чи у стилізаторів. Серед видатних стилізаторв доби - творче об'єднання прерафаелітів в Англії.

Вітраж

Вітраж — декоративний елемент в прикрашенні вікон з дійсно декоративною метою, або як захід, коли необхідно приховати невдалий вид з вікна, (наприклад, глуху стіну сусіднього будинку, в проємі 2-3 метри між будівлями). Виконується із кольорового скла, або кольорового оргскла, перетинки між такими скляними елементами зєднуються. Раніше для зєднання використовували олово, свинець, як метали, що легко піддавались обробці. Зараз елементи скла можуть фіксуватись на міцній клеєвій основі. Як правило, відповідно одній з технік, викладується вітраж на готовому листі скла, з маленьких шматочків скла. З'єднання між шматочками скла застигають, та фарбуються в чорний колір. За вікном з вітражем може використовуватись штучна підсвітка.