Колір у сакральному вітражі має символічне значення, але головна функція його — творення містичної атмосфери. Гра світла, що проникає крізь вікна сакральної споруди має доповнювати відчуття побожності, благоговіння створеноих масштабом, декором і багатократно підкресленим спрямуванням святині вгору, до неба. В поєднанні з латиномовною службою та григоріанським хором готичний вітраж творив середньовічну людину — аскетичну, побожну, покірну церкві, як установі.
В 19 століті
Період занепаду потроху змінився на пожвавлення цікавості до вітражів лише в 19 столітті. Але були втрачені як значні витвори середньовіччя ( побиті камінням вітражі у Франції в роки революції 1789-1793), так і втрачені середньовічні секрети та технології їх створення. Майстри Західної Європи працюють над відновленням призабутих технологій та відкривають нові ( нові рецепти варки скла, його забарвлення, використання міді замість свинцю в перетинках тощо). В Європі, наприклад, виготовленням вітражів займалась « Майстерня живопису на склі » при Королівській мануфактурі порцеляни в місті Мюнхен, але попит на вітражі зростав і не удовольнявся.Виникають навіть дешеві замінники вітражів - розпис прозорого скла олійними фарбами без фіксації, наклеювання прозорого папіру з кольоровими малюнками на скло.
Особливістю використання вітражів в 19 ст. стало їх використання не тільки в соборах. В добу еклектики вітражами прикрашають палаци старої та нової буржуазної еліти, новітні громадські заклади - банки ( палаци для грошей), залізнодорожні вокзали, виставкові павільйони.
Вітражі 19 століття дуже наближені до сучасного їм живопису і більш цікаві зразки виникають лише під час копіювання стародавніх зразків чи у стилізаторів. Серед видатних стилізаторв доби - творче об'єднання прерафаелітів в Англії.
Немає коментарів:
Дописати коментар